Палисад семей Белен-де-Баллю/Щербины
Ділянка № 36.
Ольга Семенівна Белен-де-Баллю (уроджена Ручко) (16 (28).06.1877 — 26.01.1934) — начальниця жіночої гімназії, яка розташовувалася на вулиці Полтавської Перемоги (нині Канатна) на розі Успенської.
Марія Семенівна Щербина (уроджена Ручко) (21.06 (03.07).1870 – 28.03.1936) - дружина О.Д. Щербини. Сестра Ольги Белен-де-Баллю.
Олексій Дмитрович Щербина (19.11 (01.12).1877 – 14.12.1945) - доктор філологічних наук, професор кафедри російської літератури Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова (нині ОНУ). Чоловік М.С. Щербини.
Катерина Олексіївна Щербина (01 (14).09.1902 – 1963) - донька О.Д. Щербини та М.С. Щербини (Ручко).
Ксенія Олексіївна Щербина (11 (24).08.1904 – 1978) - мати Л.А. Щербини.
Лідія Адольфівна Щербина (17.08.1932 – 08.07.2012) - викладачка російської мови та літератури в СШ № 107 (1964–2012). Заслужений учитель України (2002). Автор книг "Пушкин в Одессе", "Летопись в камне и бронзе" (у співавторстві з Г.О. Калугіним)
Донька Ксенії Щербини та Адольфа Леопольдовича Шмеманна. Мати Адольфа Леопольдовича — оперна співачка Юлія Миколаївна Чехметьєва, похована на ділянці № 33.
Л.А. Щербина: "13 декабря 1945 года умер мой дед Алексей Дмитриевич Щербина, мама курила со времен войны. Она была арестована в 1938 году за то, что поехала в 1930-м году в Германию и вышла замуж в Москве за моего папу Адольфа Леопольдовича Шмеманна, по отцу немца, русского по матери, певице Одесской и Петербургской оперы Юлии, Ольги Чехметьевой – моей любимой бабушки. Мама умерла в 1978 году, отдав всю жизнь мне и детям, работая всю жизнь в детских садах. Я очень хотела знать, кто был мой отец. Мама рассказывала, что он был фотограф-художник, имел вою фотографию в городе Kothen-Anhal, где я родилась 17 августа 1932 г., а в 1933 году мама-русская не могла оставаться в Германии, и ей помог знакомый коммунист – Георг. И она, взяв меня в коляске, уехала в Одессу, где ее ждала мама – моя бабушка Мария Семеновна Ручко-Щербина, тетя Екатерина Алексеевна и любимый дедушка, заменивший мне отца, воспитавший меня, Алексей Дмитриевич Щербина. Я хотела узнать об отце, и когда умерла мама, я стала писать в Красный Крест, в архивы, и через 15 лет я получила из архива ответ, что у меня есть два двоюродных брата, две двоюродных сестры, племянники и по отцу родной брат Петр. Я ездила в Германию, познакомилась со всеми и ездила в город Kothen-Anhal, где я родилась..."
Олексій Ігорович Щербина (Постика) (09.02.1952 – 01.95.2022) – син Л.А.Щербини.
.jpg) |
"Вечірня Одеса". №57-58 (11607-11609). 23.07.2026:
"На фотографії, зробленій 1906 року у відомому одеському ательє Чеховського та Білоцерковського, зображена гарна, життєрадісна дівчина — Ольга Семенівна Ручко. У той час вона служила домашньою вчителькою і подарувала цей портрет своїй учениці, що було цілком звичайною практикою для початку ХХ століття. Згодом Ольга Семенівна стане начальницею жіночої гімназії, але до того часу, вийшовши заміж, вона вже носитиме прізвище Белен-де-Баллю.
Ольга Ручко народилася 16 (28) червня 1877 року в родині колезького асесора Семена Івановича Ручка, згодом — статського радника, керівника Одеського казначейства, та його законної дружини Надії Василівни (уродженої Пирогової). Закінчивши гімназію Анни Бракенгеймер, Ольга з 1901 року служила домашньою вчителькою.
За сімейними переказами, у 1909 році її батько придбав для неї гімназію на розі вулиць Полтавської Перемоги (нині Канатна) та Успенської. Але тут допущено помилку: Семен Ручко помер ще у 1905 році.
Начальницею гімназії Ольга Семенівна стала наприкінці 1909 року, вже після того, як вийшла заміж. 16 (29) серпня 1909 року в Покровському храмі Одеси Ольга вінчалася зі штабс-капітаном 16-го стрілецького Імператора Олександра III полку Аркадієм Йосиповичем Белен-де-Баллю. Але їхнє сімейне щастя тривало недовго: 29 серпня (11 вересня) 1914 року Аркадій загинув у боях Першої світової війни і був похований у Попелянському лісі в Галичині.
Близько десяти років Ольга Семенівна була начальницею жіночої гімназії на розі вулиць Полтавської Перемоги (нині Канатна) та Успенської. До неї в цій будівлі розташовувалася гімназія Генрієтти Березіної.
Деякі викладачі її гімназії згодом працювали і в навчальному закладі Белен-де-Баллю. Так, наприклад, тут залишилися служити викладачі малювання — відомі художники Киріак Костанді та Павло Волокідін, а чистописання викладав художник Володимир Бальц.
Продовжив тут педагогічну діяльність і Петро Біціллі — видатний історик, який емігрував з Одеси у 1920 році. За кордоном він викладав в університеті Скоп'є, а потім довгі роки очолював кафедру нової історії Західної Європи в Софійському університеті в Болгарії.
Головою педагогічної ради у 1910 році був статський радник Артемій Орбінський, відомий одеський учений-астроном. Математику викладали також астрономи Євген Шодо та Федір Бабичев. Останній був найкращим другом Орбінського.
З гімназії Ольги Шольп сюди перейшла викладачка російської мови Олександра Ручко (у шлюбі Федоренко) — сестра Ольги Семенівни. Вона організувала підготовче училище для дітей обох статей у будівлі гімназії.
Викладачем фізики та космографії був Володимир Кондогурі — племінник Ольги Белен-де-Баллю (син її сестри Любові). Олександр Прендель, який викладав природничу історію, згодом став відомим зоологом, гідробіологом і паразитологом (кандидат біологічних наук, професор).
Однією з наглядачок була Марія Хлопова. За спогадами заслуженої вчительки України Лідії Адольфівни Щербини — двоюрідної онуки Ольги Белен-де-Баллю (бабуся Лідії Адольфівни, Марія Ручко, у шлюбі Щербина, була рідною сестрою Ольги), — Хлопова була пристрасною театралкою і до кінця своїх днів була частим гостем у родині викладача, професора кафедри російської літератури Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова (нині ОНУ) Олексія Щербини.
Станом на 1 січня 1914 року в гімназії налічувалося 385 учениць, а через рік — 389. Всього службовців у навчальному закладі було 40 осіб. На той момент у гімназії Ольги Белен-де-Баллю функціонувало сім основних класів, восьмий додатковий, один паралельний і один підготовчий. Середня вартість навчання однієї учениці становила 102 рублі 29 копійок. Загальна середня успішність становила 97,7 %.
З відомих учениць гімназії можна згадати Берту Рейнгбальд, яка згодом стала видатною піаністкою та музичною педагогинею. Серед її учнів були Еміль Гілельс, Оскар Фельцман, Ісидор Зак та багато інших. На жаль, життя Берти Рейнгбальд трагічно обірвалося 19 жовтня 1944 року через те, що «Батьківщина» не вжила жодних заходів, щоб повернути педагогині та її сину незаконно захоплену їхню ж квартиру...
За даними дослідниці Олени Яворської, у гімназії Белен-де-Баллю навчалися дитячі друзі Валентина Катаєва з Отради — Ксенія Собєцька і Надія Огонь-Догановська (остання стала відомою театральною акторкою, заслуженою артисткою України, 1947). Тут же навчалася і Марія Денисова, в яку згодом був закоханий поет Володимир Маяковський. У подальшому Денисова-Щаденко (у другому шлюбі) стала відомою художницею та скульпторкою-монументалісткою. Її життя також завершилося трагічно.
Квартира Ольги Белен-де-Баллю розташовувалася на першому поверсі будівлі гімназії на сучасній вулиці Канатній. Два крісла і невеликий столик з червоного дерева, які колись прикрашали її вітальню, збереглися в родині Щербиних. На 11-й станції Фонтану Ользі та її сестрам належала дача, де вони відпочивали в літній період.
У дореволюційний час учні середніх навчальних закладів Одеси повинні були дотримуватися певних правил. Так, поза домом учні були зобов'язані носити встановлену форму, жодних поблажок не допускалося. Прогулянки дозволялися з 1 травня по 1 жовтня до 9-ї години вечора, а в решту часу року — до 8-ї години вечора. Окремо зазначалася заборона на прогулянки вулицею Дерибасівською, Міським садом, вулицею Катерининською (нині Європейською), а також Миколаївським (Приморським) бульваром та Олександрівським парком (нині ім. Т. Г. Шевченка) після настання сутінків. Наприклад, про те, чому небезпечно було гуляти ввечері Дерибасівською, можна прочитати в повісті Соломона Юшкевича «Вулиця», присвяченій нелегкій долі «нестрогих дів» нашого міста. Звичайно, заборонялося вживати спиртні напої та курити тютюн. Засуджуваним вважалося відвідування оперет, фарсів, маскарадів, ресторанів, більярдних та подібних закладів. Категорично не допускалася участь учнів у тоталізаторі.
Після приходу більшовиків Ольга Белен-де-Баллю залишилася в Одесі і працювала простою вчителькою. Навчальний заклад їй уже не належав: замість гімназій у місті з'явилися трудові школи.
Останні роки Ольга Белен-де-Баллю працювала вчителькою у школі № 28, яка розташовувалася за адресою: Лютеранський провулок, 4. Директором школи в той час був Олексій Щербина. Колишня начальниця гімназії померла 26 січня 1934 року від запалення легень, ускладненого бронхіальною астмою. Її поховали на 36-й ділянці Другого християнського кладовища Одеси. Пізніше поруч з нею знайшли спокій її сестра Марія та інші члени родини Щербиних.
На цьому ж кладовищі збереглися могили споріднених їм сімей Кондогурі та Чехмєтьєвих.
Після революції, у першій половині 1920-х років, у приміщенні колишньої гімназії розмістилася трудова школа. Пізніше вона була перетворена на школу № 39, яка функціонує і сьогодні як Одеська гімназія № 39".
Метричний запис про одруження колезького реєстратора Симеона (Семена) Івановича Ручка та доньки підпоручика Надії Василівни Пирогової. Вінчалися у Покровському храмі (22.04 (04.05).1862).
 |
| ДАОО.Ф.37.Оп.3а.Спр.213.Арк.145. |
Метричний запис про народження Ольги Ручко (16 (28).06.1877). Хрестили у Кафедральному Преображенському соборі (05.07.1877).
 |
| ДАОО.Ф.37.Оп.6.Спр.98.Арк.53. |
 |
| З книги "Всегда первая. 1864 - 2005. Гимназия № 1 г. Одессы им А.П. Быстриной на фоне истории народного образования Южного региона". |
Метричний запис про одруження штабс-капітана 16-го стрілецького полку імператора Олександра III Аркадія Йосиповича Белен-де-Баллю та доньки статського радника Ольги Симеонівни Ручко. Вінчалися в Покровському храмі (16 (29).08.1909).
 |
| ДАОО.Ф.37.Оп.13.Спр.774.Арк.373. |
А.Й. Белен-де-Баллю загинув 29.08.1914.
 |
| Джерело |
Брати Аркадія, Йосип і Володимир, а можливо, й їхня мати, були поховані на Другому християнському кладовищі. Їхні могили не збереглися.
 |
| ДАОО.Ф.Р-8085.Оп.1.Спр.1287.Арк.25. |
 |
 | |||||||||||||||||||
Фотографія А.Крантова, 2023
Метричний запис про одруження Олексія Дмитровича Щербини та Марії Семенівни Ручко. Вінчалися в Миколаївському Портовому храмі (02.(15)07.1900).
Актовий запис про смерть М.С.Щербини.   Актовий запис про смерть О.Д. Щербини.  
      Фотографія А.Крантова, 2023 р. Митрофан Ручко народився 03 (15).06.1863. Хрестили у Кафедральному Преображенському соборі (13. (25).06.1863).  Метричний запис про шлюб Всеволода Дмитровича Кондогурі та Любові Семенівни Ручко. Вінчалися в Кафедральному Преображенському соборі (12. (24).02.1888).  Брат Всеволода Михайло похований на 22-й ділянці. Метричний запис про народження Олександри Ручко (24 (30).04.1881). Хрестили в Кафедральному Преображенському соборі (30.04 (12.05).1881).  ДАОО.Ф.37.Оп.12.Спр.33.Арк.23.
Служила наглядачкою в гімназії Ольги Шольп, згодом викладала російську мову в закладі Шольп та в гімназії своєї сестри Ольги Белен-де-Баллю. Метричний запис про вінчання Олександри Семенівни Ручко та Василя Миколайовича Федоренка. Вінчалися в Покровському храмі (20.04 (03.05).1914).  Інші сестри: Анна (12 (24).02.1865 – 04 (16).08.1865), Марія (народилася 21.06 (03.07).1870), Анна (27.02 (10.03).1872 – 27.10 (08.11).1873), Надія (у шлюбі Владимирова, народилася 15 (27).10.1874). |
Комментарии