Яков Евгеньевич Бардах и Мальвина Эммануиловна Владова

февраля 01, 2026

Яков Евгеньевич Бардах и Мальвина Эммануиловна Владова

Ділянка № 65.

Яків Євгенович Бардах (04.07.1930 - 29.06.1996) - інженер.

Син викладача Євгена Яковича Бардаха та онук доктора медицини, професора Якова Юлійовича Бардаха.

Мальвіна Еммануїлівна (Монєвна) Владова (06.11.1937 - 04.12.2020) - дружина Я.Є. Бардаха.

В'язень гетто на Слобідці. Була врятована сім'єю Ясинських.

Актовий запис про народження Мальвіни Владової.

ДАОО.Ф.Р-8085.Оп.9.Спр.53.Арк.96

Яд Вашем:

"Яків та Олександра Ясинські жили в передмісті Одеси Крива Балка. На початку 1942 року один їхній знайомий із Слобідки, також передмістя Одеси, запропонував їм узяти на виховання 4-річну єврейську дівчинку. Бездітні Ясинські з радістю погодилися. Наступного дня, прийшовши до знайомого, вони побачили Мальвіну Владову — маленьку дівчинку з коротким чорним волоссям і темними очима. Як тільки в Слобідці організували гетто, туди ув'язнили маленьку Мальвіну разом із матір'ю Раєю, старшою сестрою Фанею, бабусями та дідусями. Батько Мальвіни був на фронті. Коли почалася депортація євреїв Одеси до таборів Трансністрії, Рая залишила Мальвіну в російської жінки, знайомої Ясинських, боячись, що 4-річна дитина не витримає труднощів пішого переходу. Жінка, яка взяла Мальвіну, пообіцяла піклуватися про дитину, але згодом зрозуміла, що боїться ховати єврейку. Яків та Олександра без вагань прийняли дівчинку. Ім'я Мальвіна змінили на Лідія. З часом дівчинка звикла до нового імені, нового дому та нових батьків, які її ніжно любили. Через деякий час, мабуть, через чийсь донос, Ясинські отримали наказ з'явитися до поліції, де їх почали допитувати про походження маленької дівчинки. Ясинські заявили, що Лідія — їхня рідна донька, яка раніше жила в родичів Олександри. На підтвердження цього 14 червня 1942 року Ясинські охрестили дівчинку та отримали відповідний документ, що підтверджував, ніби вона справді Лідія Ясинська. На щастя, для коменданта румунської поліції факту хрещення виявилося достатньо, і Ясинських залишили у спокої. Після звільнення в квітні 1944 року «Лідія» залишилася в нових батьків, розуміючи, що ніхто з її близьких не вижив. Але влітку 1944 року з армії повернувся її батько. Він ніколи б не дізнався, що його маленька донька жива, якби один із сусідів, бувши в Кривій Балці, не впізнав Мальвіну, яка грала на вулиці. Емануїл Владов забрав доньку від Ясинських. Того ж року Ясинські усиновили іншого сироту й виховували його як власну дитину. Мальвіна та її батько залишалися добрими друзями сім'ї Ясинських багато років".