Мовсес Исаакович Адамян

Ділянка № 71.

Мовсес Ісаакович Адамян (28.12.1907 - 1977) - інженер-майор, учасник Другої світової війни, перший директор Одеського автомобільно-дорожнього технікуму(1946 - 1973). 

Фаня Юхимівна Адамян (1913 - 1985) - дружина М.І. Адамяна.

Матеріал з сайту Одеського автомобільно-дорожнього фахового коледжу:

"Народився  28 грудня 1907 року на Кавказі (с. Мінгрельськ, Нагорно-Карабахської області, Азербайджанської РСР) в родині робітника-нафтовика.

З десяти років наймитував, а з шістнадцяти – працював чорноробом на будівництві шосейної дороги, на текстильній фабриці.

В 1930 році став студентом Московського авіаційного інституту, який закінчив в 1936 році, одержавши спеціальність інженера-механіка авіаційних двигунів. Після інституту деякий час працював інженером на Московському авіаційному заводі №1. З 1937 року по 1940 рік працював на посаді директора Одеського індустріального технікуму. 1940-1946 роки – служба в Радянській Армії. Учасник Великої Вітчизняної війни, викладач авіаційної школи ОДВО.

 Після демобілізації з лав радянської Армії наказом №488 від 04.09.1946р. Головдорупру України був призначений директором Одеського дорожньо-механічного технікуму за наказом №633/к від 12.10.1955р. по Мінавтомосдору СРСР був перейменований в Одеський автомобільно-шляховий технікум.

На посаді директора Одеського автомобільно-шляхового технікуму працював майже 30 років, до серпня 1973 року.

Під керівництвом Адамяна М.І. технікум виріс в один із найбільших середніх спеціальних навчальних закладів України, що дав народному господарству тисячі й тисячі висококваліфікованих фахівців.

Прекрасний організатор, досвідчений педагог, вихователь, знавець людських душ, який вмів знайти стежку до кожного серця, – саме таким його знали викладачі і студенти.

За довгорічну плідну працю, високі показники в навчально-виховній роботі М.І. Адамян мав високі урядові нагороди.

В 1966 році  був нагороджений орденом Леніна, а в 1970 році йому було присвоєно звання Заслуженого учителя УРСР. Найбільша ж його нагорода – добра пам’ять цілих поколінь викладачів, студентів, всіх, хто знав його як директора, викладача, наставника, порадника, прекрасну людину".

Син Вадим став відомим вченим-фізиком. Поруч знаходиться могила, скоріш за все, його дружини.

Джерело

 

Фотографія А.Крантова, 2024 р.