Эмилий Иванович Озецкий

Ділянка № 36(Сімейний палісад).

Емілій Іванович Озецький (1850 - 12.11.1928) - статський радник, викладач німецької мови у 2-й чоловічій гімназії та в комерційному училищі імператора Миколи I.

Августина Маврикіївна Озецька (1852 - 23.07.1940) - дружина Е.І. Озецького.

Софія Емілівна Федчишина ( ? - 22.08.1954) - донька, до революції викладала у міському парафіяльному чоловічому училищі.

Віра Емілівна Озецька (14.07.1887 - 29.04.1979) - донька, до революції викладала французську мову у 2-й жіночій гімназії та у гімназії О.В. Кандиби.

Володимир Емільович Озецький (02(14).03.1890 - 12.10.1970) - син, був завідуючим секцією хімічних досліджень Одеського ІНСЕ(Інститут науково-судової експертизи).

Марія Лук'янівна Мороз (1906 - 1980)

Надія Йосипівна Мороз (28.09.1926 - 09.10.2012)

Василь Павлович Окара (17.03.1922 - 31.01.1996)

Е.І. Озецький. З колекції А.О. Дроздовського.

Австрійський підданий Емілій Іванович Озецький переїхав до Одеси у першій половині 1880-х років. 30 березня(11 квітня) 1884 року після повного випробування у Випробувальному комітеті Одеського навчального округу одержав свідоцтво на звання учителя гімназії з правом викладання німецької мови. Спочатку з 8(20) вересня 1884 року він працюва у Аккерманській промисловій гімназії, а з 1(13) серпня 1888 року Е.І. Озецький призначений штатним викладачем німецької мови в Одеській 2-й гімназії. З того ж часу він викладав паралельно і у Одеському комерційному училищі.

АКОГ на 1889 р.

Озецький одружився ще у 1875 році. Разом з дружиною Августиною Маврикіївною виховував 5 дітей: Софію, Віру, Зінаїду, Емілія, та Володимира.

Емілій Іванович був автором підручника «Синтаксис», за яким навчалися у 3-6 класах.

Цікаві спогади залишив про викладача Озецького один із його учнів. Вони були опубліковані у статті А.Л. Яворській "Школа моя называлась...": 

"Бабеля можно было нередко видеть с книгами Расина, Корнеля, Мольера, а на уроках, когда это было возможно, он писал что-то по-французски, выполняя задания своего домашнего учителя. Наиболее удобны для этого были уроки немецкого языка. Неrr Озецкий был близорук и обыкновенно вел свой урок, сидя на кафедре и не замечая, что делается на партах. Бабель на его уроках работал до самозабвения над французским языком. Заканчивая свою работу, он вдруг издавал громко какой-то звук – знак не то удовлетворения, не то удовольствия. Озецкий всегда в этих случаях, обращаясь к Бабелю (он называл его Бабыл), произносил одну из двух фраз: «Бабыл, machen Sie keine faule Witzen!» или «Aber, Бабыл, sind Sie verruckt?» («Оставьте свои плоские шутки», «Вы что, с ума сошли?»)».

Джерело

На 1913 рік сім'я Озецьких проживала за адресою Лютеранський провулок, 4.

"Вся Одесса" на 1914 р.

На 1916 р. Е.І. Озецький все також викладав у комерційному училищі. Після 1920 року проживав за тією ж адресою. Можливо, у той період викладач вже вийшов на пенсію.

Помер Емілій Іванович 12 листопада 1928 року від міокардиту.

ДАОО,ф.Р-8085,оп.1,с.658, л.64.

Фотографія А.Крантова, 2023 р.

Августина Маврикіївна померла за 12 років. На момент смерті проживала у будинку на вулиці Манежній,72.

ДАОО,ф.Р-8085, оп.1, с.1786, л.42.

Фотографія А.Крантова, 2023 р.

Донька Софія Емілівна Федчишина викладала у міському парафіяльному чоловічому училищі.

"Вся Одесса"на 1914 р.

Фотографія А.Крантова, 2023 р.

Віра Емілівна Озецька викладала французську мову у 2-й жіночій гімназії(з 01.08.1906) та у гімназії О.В. Кандиби(з 11.01.1908).

Справочник на 1915 год об учебных заведениях Одесского учебного округа и служащих в них".

Фотографія А.Крантова, 2023 р.

Син Володимир Емільйович Озецький навчався дома і мав посвідчення Одеської 2-ї гімназії про знання курсу семи класів від 14(27) червня 1910 року. Наступного року він здав екстерном екзамени на атестат зрілості в 2-й гімназії.

В.Е. Озецький.

Далі Володимир Озецький продовжив навчання в Імператорському Новоросійському університеті (суч.ОНУ) на природничому відділенні фізико-математичного факультету, який закінчив у 1916 році.

В кінці того ж року він навчався на курсах хіміків-інструкторів з газової справи при Комітеті військово-технічної допомоги в Одесі. Протягом наступного року Озецький працював в гідрохімічній лабораторії Союзу міст румунського фронту на посаді завідуючого 4 летучим загоном у м.Одесі та практикантом з проведення аналізів Одеського дослідного поля.

З 1918 по 1927 р. В.Е. Озецький займав посаду хіміка у лабораторії Одеського губздороввідділу. 1920 року він був обраний старшим асистентом по кафедрі фізіологічної хімії ОДМІ(працював там до 1927 р). З 1926 року також почав працювати науковим працівником I розряду по секції хімічних досліджень в Одеському ІНСЕ.

З 1933 по 1941 р. Озецький був завідуючим секції хімічних досліджень Одеського ІНСЕ. Тут він проводив значну науково-педагогічну роботу, виконуючи обов'язки наукового керівника аспірантів, які були прикреплені дойого секції. 2 з його аспірантів(Е.А. Клярфельд і М.Г. Фукс) успішно захістили у 1941 році кандидатські дисертаціїї.

Окрім цього Озецьким було опубліковано кілька наукових праць: "Справа громадянина Терещука Петра"(1937), "Про трупний стрихнін"(1937).

В.Е. Озецький залишився в окупованому румунами місті. У пресі того періоду кілька разів трапляється прізвище Озецького. Можливо, він тоді став професором.

"Одесская газета", №187. - 14 вересня. - 1942.

"Молва", № 94. - 26 березня. - 1943.

Покинув Одесу разом із німцями навесні 1944 року. Але незабаром, він по дурості - як писала одна із співробітниць Одеського ІНСЕ М.Г. Добровольська-Фукс, - повернувся до Одеси, але на работу його ніде не приймали.

Помер 12 жовтня 1970 року.

При написанні цієї біографічної довідки використано матеріал із книги В.О. Комаха "Становлення і розвиток судової експертизи та судово-експертних установ на Півдні України(Одеса, 2002).

Фотографія А. Крантова, 2023 р.

Зінаїда та Емілій, мабуть, були поховані в інших місцях/містах.

Зінаїда Емілівна Озецька(? - ?) викладала німецьку мову у одеських жіночих гімназіях О.В. Александрової(з 03.09.1910) та Ю.А. Соколовой(з 01.01.1905).

"Справочник на 1915 год об учебных заведениях Одесского учебного округа и служащих в них".

Емілій Емільєвич Озецький (24.01.1878 - після 1916) -  Уродженець Херсонської губернії. Освіта: Одеська 2-а гімназія, Імператорський Новоросійський університет (слухав лекції на юридичному факультеті протягом одного півріччя) та Київське військове училище (за 1-м розрядом). Кампанія 1904-1905.

Дружина. 2 сини 1907 та 1909 рр, дочка 1908 р.

На службу вступив нижнім чином – з 28.08.1899. Підпоручик 219-го Юхнівського резервного батальйону (ст.09.08.1900; ВП 13.08.1901) з юнкерів Київського військового училища.  На 1 січня 1909р. - 219-й Юхнівський резервний батальйон, штабс-капітан.

Під час Першої світової війни служив у 184-му піхотному Варшавському полку. 29.05.1916 нагороджений орденом св. Анни ІІІ-го ступеня.

Його син  Володимир Емільович Озецький(1909 - ?) приймав участь у Другій світовій війні.

Пошук інформації щодо інших членів сім'ї поки що триває.

Фотографія А.Крантова, 2023 р.

 

Фотографія А.Крантова, 2023 р.