Шліссельбурзький в'язень.

Микола Петрович Стародворський (1863(?)–1919) – терорист(народоволець), учасник вбивства жандармського офіцера Г.Судейкіна.

                          Светопечать С.В. Кульженко, Издание В.П. Водовозовой, 1906.

 

                  "Т. 41 Ч. IV Союз Союзов — Стрелковский. — М. Рус. библиогр. ин-т Гранат, 1926".

  

Дослідник С.А. Щур у статті “Подільська дружина” – терористична організація семінаристів Подільської духовної семінарії 80-х рр. ХІХ ст.» пише про Стародворського: "Член “Подільської дружини”. Діяльність організації передбачала звільнення політичних арештантів. У 1883 р. М.Стародворський, один із організаторів “дружини”, напав на двох поліцейських конвоїрів і звільнив колишнього семінариста, політичного арештанта Н.Волянського. Останній був спійманий жандармами з двома фальшивими паспортами на прізвища В.Короніна та В.Франковського. Попри прийняття терористичної боротьби “Народної Волі”, членами “Подільської дружини” не було скоєно жодного терористичного акту. Проте, члени гуртка повністю схвалювали її терористичну тактику. Вони планували охопити своєю діяльністю всю Подільську губернію, яка мала бути умовно поділена на райони, в кожному з яких мало діяти 1–2 агенти організації. Якби хтось із агентів вважав за потрібне скоїти терористичний акт, то мав повідомити про це центральний гурток, у віданні якого знаходилася спеціальна, так звана “бойова дружина”. Варто відзначити, що пізніше М.Стародворський разом із В.Конашевичем 16 грудня 1883 р. у Петербурзі став виконавцем гучного вбивства жандармського офіцера Г.Судейкіна, на квартирі провокатора С.Дегаєва. Обидва вдало зникли з місця скоєння злочину. Проте, М.Стародворський був спійманий 16 березня 1884 р. в Москві, і зізнався у вбивстві. Таким чином, колишньому семінаристу судилося стати не св’ященником, а вбивцею."

 "Зі спогадів жандарма" Василя Дементійовича Новицького(до речі, він у серпні–листопаді 1907 був Одеським тимчасовим генерал-губернатором та градоначальником):"Стародворський Микола Петрович, нар. 1863 р. Член бойової організації «Народної Волі». 16 Грудня брав участь разом із В. П. Конашевичем у вбивстві полк. Судейкіна. Судився за процесом Г. Лопатіна та ін., був засуджений до страти, заміненої безстроковою каторгою. 23 червня 1887 р. ув’язнений у Шліссельбурзьку фортецю. Звільнено 1 листопада 1905 р."

        "Воспоминания ротмистра В.В. Парфёнова о службе в Шлиссельбургской крепости"
 

 

Пізніше мешкав в Парижі. Його небезпідставно звинувачували у співпраці з царською охранкою, але це не мало наслідків для Стародворського(див. книгу Бурцева)

Навесні 1919 року М.П. Стародворський, який страждав на параліч, прибув до Одеси, де знайомі розмістили його у санаторії Ландесмана на Чорноморській вулиці. Вже 14 червня Стародворський помер та був похований на Другому християнському кладовищі.

 

                                В. Бурцев. "Борьба за свободную Россию (Мои воспоминания)".

А вже в наш час одеський краєзнавець Р.О. Шувалов розшукав місто, де був похований Стародворський:

"Реєстраційні книги Другого християнського цвинтаря, де був похований М.П. Стародворський, як правило, здавались на зберігання у відомчий архів, який тоді знаходився в будинку Папудова на Соборній площі. Крило цього будинку з архівосховищем, що виходить на вулицю Преображенську, через два з половиною роки після похорону вигоріло, що навело на думку про загибель книги із записом про місце поховання Миколи Петровича.

На щастя, реєстратору кладовища  А.А. Єрмак все-таки вдалося виявити та зберегти "Алфавіт 1886-1919 років", куди занесені такі відомості: "Стародворський Микола. Номер ділянки: 17. Лінія, місце: газон. Міра місця: довжина 1 саж., ширина - 2 арш. Час придбання місця: 16 липня 1919 року." Судячи з позначки, придбало місце управління комунального господарства міста.

Можна було вирушати на пошуки могили. Але що означає зроблений червоним чорнилом допис: "Газон, поздовжнє місце дор.22 №1 церк." Як зрозуміти цю абракадабру? Чи вона не має рішучого значення для визначення місця поховання? Намагаюсь розібратися. Поблизу 17 ділянки дійсно були і продовжують залишатися дві смуги газону - вздовж головної алеї, від воріт кладовища до храму. Однак на них ніколи нікого не ховали.

Старі працівники цвинтаря повідомили, що при дефіциті місць, який намітився ще до 1919 року, для поховання в центральній частині кладовища почали використовувати широкі міжряддя, що заросли травою. При цьому ряди нових могил зробили дещо вужче - в одну сажень замість півтори - і привласнили їм літерну нумерацію (основний ряд додатково отримав літеру "а", супутній - літеру "б"). На 17 ділянці зараз 5 рядів із літерою "б". Тільки один із них, одинадцятий, повернутий до 22 ділянки; решта виходить на церковну площу.

З урахуванням зібраних даних, запис у"Алфавіті..." дешифрується так: М.П. Стародворського поховали на газоні, в одинадцятому "б" ряду; його могила з боку 22  ділянки була першою від церкви, знаходилася біля колодязя на церковній площі.