Виктор Вадимович Безпалов
Ділянка № 77
Віктор Вадимович Безпалов(26.10.1944 - 06.06.2020) - капітан далекого плавання.
Матеріал із статті М.Б. Пойзнера "Море – і все життя":
"Віктор Вадимович Безпалов (1944—2020). Народився у Владивостоці. У 1967 р. закінчив ОВІМУ. Інженер-судівник. З 1967 р. в ЧМП, до 1975 р. — четвертий, третій, другий, старший помічник капітана на судах ЧМП («Біловодськ», «Митищі», «Партизан Бонівур», «Біжиця», «Космонавт Юрій Гагарін», «Аль-Самхіч»).
З травня 1976-го по 1993 рік — капітан (теплоходи «Академік Янгель», «Космонавт Юрій Гагарін», «М. Стенько», «Петро Дутов», «Капітан Мезенцев», «Академік Купревич», «Агостіньо Нето», «Микола Черкасов», «Юрій Максаров», «Скульптор Голубкіна», «Ле-Зуан», «Капітан В. Труш», «Індіра Ганді»).
У 1993—1996 рр. — капітан судів крюїнгової компанії «ЮНІКОМ», м. Одеса. З 1996 р. — капітан судів крюїнгової компанії «Укмар», м. Одеса. Учасник бойових дій (В’єтнам, Мозамбік).
У 2020 р. в одеському видавництві «Сімекс-Принт» вийшла книга спогадів В. В. Безпалова «Невигадані морські історії». Читаємо:
«…За 51 рік на морі, зокрема останні 38 років на посаді капітана, траплялося ставати учасником та свідком різних ситуацій. Я зовсім не збираюся переконувати когось у небезпеці морської професії чи тяжкості морського буття. Саме навпаки…».
«Навпаки» — море кликало його все життя. І він один зробив для країни стільки, скільки часом не під силу і десяти.
Дочка В. В. Безпалова Катерина (1982 р.н.) — у 2004 р. закінчила факультет романо-німецької філології Одеського національного університету, у 2010 р. — Одеське морехідне училище ім. О. Марінеско. Судноводій. У 2012—2013 pp. — третій помічник капітана на балкері «Капітан Мазуренко». На даний час — доцент кафедри теорії та практики перекладу, кандидат філологічних наук. Її спогади:
«…Мого красивого, мудрого та ніжного татка я завжди називала Вітєй. Якось так по-дружньому повелося з тих пір, коли він розповідав мені перед сном про капітанів Флінта та Гранта, Негоро, Грея та легендарний чайний кліпер «Катті Сарк». Папа пишався, що я швидко запам’ятовую сузір’я зоряного неба, а я була в захваті, що він борознить моря та океани, керуючи величезними сучасними судами.
Моє дитинство пахло специфічним судновим запахом із домішкою захоплення справжніми моряками. Тато сформував особливий навряд чи досяжний образ ідеального чоловіка — надійного та сміливого, м’якого та доброго. Вітя любив дарувати нам з мамою великі букети квітів та забезпечував щасливе відчуття чоловічого плеча. Ми вміли зберігати наші маленькі та великі секрети і часто філософствували про вічне. Мені подобалося, що серйозні чоловіки дивляться на тата з повагою, а жінок зачаровували його галантність, почуття гумору та повний набір якостей ідеального чоловіка та батька.
За одеськими мірками круто було бути капітанською донькою, але з юних років він навів мені, що нескромно хизуватися цим, і слід відповідати, що тато — просто моряк. Саме моряком тато був насамперед. У професійній сфері він завжди крокував у ногу з часом, але при цьому трепетно шанував морські традиції. Тато дуже любив свою професію, був наставником для десятків капітанів далекого плавання, які й сьогодні працюють на теренах Світового океану».
З сайту Всесвітнього клубу одеситів:
"Безпалов Виктор Вадимович родился в 1944 году во Владивостоке в семье моряков. После окончания войны семья переезжает жить в Одессу, где Виктор оканчивает школу (1951-1961). а затем Одесскую высшую мореходку (1961-1967). С 1967 работает в ЧМП. С 1975 - в должности капитана. С 1990 продолжает работать капитаном на судах под иностранным флагом. В 2013 году уходит на пенсию, чтобы написать мемуары о жизни, проведенной в море.
Мои реальные истории и порой веселые происшествия, имевшие место быть, могут быть кому-то интересны, кого-то могут развеселить или напомнить о своих морских странствиях.
Если это произойдет я буду очень рад".
 |
| Фотографія А.Крантова, 2024 р. |
Комментарии