Александр Людвигович Галафре

Ділянка №42.

Олександр Людвігович Галафре (1852(?) - 28.09.1901) - викладач, ініціатор будівництва першого навчального закладу на Ближніх Млинах.

Туріна Катерина Сергіївна (1894 – 1960) - ?

З колекції А.О. Дроздовського.

Олександр Людвігович народився 1852-го року(на могильній плиті рік народження - 1850). Закінчивши в Одесі реальне училище св.Павла, він вирушив на подальше навчання за кордон. Далі відомо, що Галафре викладав французьку та німецьку мову в чоловічій та жіночій гімназії у місті Вознесенськ. Через два роки він уже працював у Кишинівській гімназії, а з 1880 року Олександр Галафре був призначений на посаду викладача німецької мови в Одеську другу жіночу гімназію. З 1886 року він також викладав французьку мову в Одеській духовній семінарії

Крім вищезгаданих навчальних закладів, Олександр Людвігович також викладав у міському училищі Єфруссі та училище Файга.

Проживав педагог на Коблевській, 30, а 1887-го року Галафре придбав собі будинок на Ближніх Млинах. Розташовувався він за адресою Молчановська (сучасна Мальовнича(б.Скворцова),2 кут Косівської. Пізніше йому належала ще ділянка на Молчанівській, 20.

На жаль, будинок Галафре не зберігся. У другій половині XX століття частину вулиці Скворцова поглинули склади заводу ім. Січневого повстання.

1899 р.

Частина карти 1894 року, де позначено ділянку та будинок Галафре.

Район та місцеві жителі, мабуть, дуже припали до душі французу, тому він почав клопотати про благоустрій району. І найголовнішою його справою стала ініціатива з будівництва училища на Ближніх Млинах. Справа в тому, що тут не було жодного навчального закладу та місцевим дітям доводилося ходити навчатися на Молдаванку. При цьому треба було долати небезпечний шлях через залізницю. Баронівський (Горбатий) міст з'явиться набагато пізніше.

Цю ініціативу підтримав Г.Г.Маразлі і виділив на будівництво училища 15 000 рублів. 6 травня 1889 року відбулася закладка будівлі. Того дня Олександр Галафре роздавав дітям та дорослим книжки «про батьківське благословення», «про грамотність», «про шкоду куріння тютюну», а дітям, крім того, цукерки та інші солодощі. Місцеві ніжно називали Олександра Людвіговича "Анафре".

І вже 1 вересня того ж року Ближньо-Млинове 33-те початкове народне училище, яке будував одеський архітектор Ю.М. Дмитренко, було відкрито. Навчальний заклад розташувався неподалік від будинку Галафре, але він там ніколи не викладав.

З колекції А.О. Дроздовського.

Сучасний вигляд училища. Фотографія А. Крантова, 2017 р.

З початку 1890-х рр. О.Л. Галафре був опікуном дитячих їдалень у Молдаванському комітеті Товариства для допомоги бідним м. Одеси. А наприкінці того ж десятиліття був дільничним піклувальником в Одеському особливому комітеті піклування про народну тверезість, що теж було дуже важливо для Ближніх Млинів. Крім цього, під час будівництва нових будівель для ОДС Галафре призначили членом будівельного комітету.

У лютому 1900 року піклувальник одеського навчального округу висловив подяку О.Л. Галафре, а також К. П'ятницькому, Г. Грінчевському та Є. Князєву, за відмінне виконання своїх викладацьких обов'язків. За свою 25-річну педагогічну діяльність Галафре був нагороджений орденами Св.Святослава 3-го та 2-го ступеня та Св.Анни 3-го ступеня.

Статський радник Олександр Людвігович Галафре помер 28 вересня 1901 після нетривалої, але важкої хвороби. Був похований на Другому християнському кладовищі.

З некрологу, який був розміщений у "Херсонських єпархіальних відомостях" (№19, 1901 р.):

«30 сентября на новом(втором) кладбище г.Одессы состоялось погребение А.Л. Галафре в присутствии целых тысяч друзей и почитателей усопшего. В начале 4-г часа дня прибыл на кладбище настоятель лютеранской церкви св. Павла А.А. Локкенберг. Гроб с останками покойного был вынесен в ограду кладбища, и здесь же пастором началось отпевание почившего…пастор сказал глубоко прочувственную речь, в которой охарактеризовал покойного, как деятельного члена благотворительных обществ и преданного делу, сердечного педагога. По окончании речи, гроб с останками покойного отнесён на руках воспитанниками духовной семинарии и сослуживцами покойного к могиле, уготованной для погребения. За гробом следовали о. ректор духовной семинарии В. Флоровский, инспектор семинарии В. Анисимов, помощник его, о. духовник семинарии, о. эконом, преподаватели семинарии, члены строительной комиссии по постройке новых зданий семинарии, воспитанники семинарии и воспитанницы 2-й женской гимназии с преподавателями, классными дамами и начальницей 2-й женской гимназии г-жей Рогали, далее следовали директор народных училищ д.с.с. Уаров, директора мужских гимназий, инспекторы и преподаватели их, представители местных благотворительных учреждений и, П.С. Лефи, секретарь Г.Г. Маразли, который по болезни не мог присутствовать и командировал для сего своего секретаря. За гробом воспитанники семинарии несли многочисленные венки от сослуживцев, воспитанников, друзей и почитателей усопшего…После погребения, в православной кладбищенской церкви, в присутствии воспитанников и воспитанниц, отслужена была православным духовенством панихида о почившем. Такая же панихида отслужена была в тот же день после литургии в семинарской церкви, по инициативе ректора В. Флоровского. Все питомцы и сослуживцы молились с искренним, сердечным умилением».

В 1910-х роках у будинку Галафре розміщувалося Благодійне товариство захисту дітей.

Фотографія А. Крантова, 2024 р.

Фотографія А. Крантова, 2024 р.

Фотографія А. Крантова, 2024 р.