Магнус Богданович Блауберг

- октября 16, 2023

Ділянка №

Магнус Богданович Блауберг (13.03.1866 - 17.01.1921) - професор, лікар-фармаколог, магістр фармації (1890), д-р медицини та хірургії (1897; Берлін),

Лілія Юліївна Шмейль (1890/91 - 17.01.1921) - асистентка професора.

Народився 13 березня 1866 року в м. Вольмер (м. Валмієра, Латвія). Закінчив Тартуський університет з курсу фармації у 1884 році. Протягом двох років працював лікарем у Тульській губернії. У 1886-1888 р.р. - слухач лекцій у Московському університеті, працював помічником провізора в аптеці. У 1889 році склав провізорські іспити. Потім удосконалював знання з курсу хімічного аналізу у Вісбадені. З 1891 по 1894 р. – хімік-аналітик міської санітарної станції при гігієнічному інституті московського університету. Для закінчення медичної освіти поїхав за кордон – до Цюріха, Вюцбурга, Берліна. У 1900 р. склав іспит і отримав право лікарської практики в РІ. З 1902 року у Одесі. Тут він став виконувачем обов'язків екстраординарного професора Новоросійського університету( (суч.ОНУ) зі створеної ним кафедри фармації та фармакогнозії. Розробив курс фармації та план навчання студентів-медиків та фармацевтика. Створена ним кафедра була однією з найкращих у країні.

В 1890 захистив дисертацію на ступінь магістра фармації на тему: "Російське виноградне вино та Херес". У 1897 році захистив докторську дисертацію з медицини та хірургії у Берліні.

Автор понад 40 наукових праць, присвячених переважно санітарно-гігієнічному висвітленню питань харчування. Будучи учнем Ф.Ф. Ерісмана, продовжив розробку питань про склад харчових продуктів і напоїв, їх фальсифікацію та боротьбу з нею. Писав статті для «Енциклопедичного словника» Ф. Брокгауза та І. Єфрона.

В Одесі проживав на Ніжинській, 61 (59), Преображенській, 34. Останніми роками жив у готелі "Пасаж" та в будівлі медичної лабораторії.

За версією краєзнавця О.І. Губаря, професора Блауберга та його помічницю, доктора Шмеля, убили нальотчики 19 січня 1921 року.

Из книги О.И. Губаря, М.Б. Пойзнера"Первые кладбища Одессы"

У спогадах Всеволода Захаровича Гладкого (на той час він був студентом медичного факультету) інша версія:

"Про студенческие годы: был уже голод. Клиники пустовали, потому что не было питания для больных. Приходилось ходить на практику в Военно-клинический госпиталь, там было питание. Один мой товарищ, по имени Цезарь, поляк, рассказывал: шёл он как-то туда с товарищами, устал и говорит: «Давайте передОхнем!» А они: «Нет, мы еще не хотим». Это было смешно, но мы едва ноги таскали. И профессора голодали. Один профессор экзаменовал студента, поставил отметку и спрашивает: «Коллега, вы не знаете, где можно продать пару белья?» Студент ответил: «Давайте, профессор, я продам». Обменял на что-то, принес профессору. А профессор Магнус Блауберг со своей ассистенткой доктором Шульц (и с любимой кошкой) покончили с собой: плотно заделали двери и окна кабинета и открыли большую банку хлороформа. И оставили записку: «Не хотим ждать голодной смерти».

У записах актів громадянського стану значиться, що Блауберг та Шмейль померли від отруєння ціаністим калієм.

ГАОО,ф.8085, д.1, оп.106,л.34.

Магнуса Богдановича Блауберга і доктора Лілія Юліївну Шмейль поховали на Другому християнському цвинтарі. Дослідник В.І. Смирнов переписав текст із надгробка: "Професор Магнус Блауберг та його помічник доктор Шмель. Померли 19 січня 1921 року (померли насильницькою смертю)". Померли вони все ж таки 17 січня.