Иван Минович Харлай

Ділянка № 10.

Іван Минович Харлай (1887-1946) - залізничник, регент, можливо, Успенського собору в Одесі.

Єфросинія Семенівна Харлай(Ситник) (1893-1970) - дружина.

Олександр Вікторович Харлай (25.0.1941 - 02.10.2023) - онук.

Матеріал та фото Катерини Сміщук (група у FB "Одесские краеведы"(25.01.2025))

"01.06.1915 – перше фото. Щасливі молодята Іван Минович Харлай (1887-1946) та Єфросинія Семенівна Ситник (1893-1970). Давній, але абсолютно незнатний і незаможний рід хрещених казанських татар поєднався з козацьким родом. Іван Минович працював бухгалтером на залізниці, у 1903 році під час служби на флоті брав участь у рятувальній полярній експедиції лейтенанта Колчака. Єфросинія Семенівна з родини залізничників, у неї було два брата та чотири сестри. Ситники жили на маленькій станції під Херсоном, до школи діти їздили вантажним потягом, який спеціально пригальмовував. Подружжя Харлай мешкало в Лебедині (Знаменка), але після втрати під час Голодомору молодших сина і доньки переїхали спочатку до Казані, а потім до Одеси, де навчались в Морському технікумі старші сини Віктор та Володимир. В Одесі оселились на Великій Арнаутській (Леккерта, Чкалова).
Друге фото з посвідчення залізничника Івана Миновича, праворуч видно частину печатку, але текст на читається.
На третьому фото Єфросинія з братом Пилипом Семеновичем Ситником (помер у 1955), теж залізничником, який мав золоті руки, був непрофесійним художником та іконописцем-аматором, майстрував іграшки для дітей. Ікони він віддавав до одеського Успенського собору.
Іван Минович весь вільний час присвячував церкві – він був регентом, тобто керівником церковного хору. Де б він не працював, в першу чергу шукав місцевий храм. Подружжя було дуже релігійним, але доводилось це приховувати, щоб не зашкодити синам-офіцерам (Віктор став моряком, Володимир – льотчиком). Ікони ховали за шафою, а для загального огляду висів Пилипів «Ленин в Разливе».
Єфросинія пережила окупацію в Одесі, а Іван Минович працював в Сибіру, де розшукав голодуючих в Омську евакуйованих невістку та маленького онука. В Одесі в 1944-1946 рр. він був регентом, ймовірно Успенського собору. Після повернення з вечірньої служби на нього напали бандити, пограбували, забрали пальто, побили і невдовзі він помер. Бандитів не знайшли і вже неможливо встановити, чи то були звичайні грабіжники, чи напад був пов’язаний з його церковною діяльністю.
Єфросинія Семенівна при отриманні радянських документів твердою рукою виправила в паспорті рік народження з 1893 на 1898, але це зіграло з нею злий жарт: вона не змогла вчасно вийти на пенсію. Єфросинія Семенівна працювала в Одеській картинній галереї доглядачкою на другому поверсі в залах сучасного мистецтва, і молоді митці майже щодня забігали до неї, щоб дізнатись, яке враження справляють їх картини та скульптури на відвідувачів.
Скромний надгробок подружжя Харлай знаходиться на асфальтовій алеї 10ї дільниці Другого кладовища, яка веде до хвіртки на Косовську".

Фотографія А.Крантова, 2025 р.