Эмилий Иванович Озецкий

Ділянка № 36(Сімейний палісад).

Емілій Іванович Озецький (1850 - 12.11.1928) - статський радник, викладач німецької мови у 2-й чоловічій гімназії та в комерційному училищі імператора Миколи I.

Августина Маврикіївна Озецька (1852 - 23.07.1940) - дружина Е.І. Озецького.

Софія Емілівна Федчишина ( ? - 22.08.1954) - донька, до революції викладала у міському парафіяльному чоловічому училищі.

Віра Емілівна Озецька (14.07.1887 - 29.04.1979) - донька, до революції викладала французську мову у 2-й жіночій гімназії та у гімназії О.В. Кандиби.

Володимир Емільович Озецький (02(14).03.1890 - 12.10.1970) - син, був завідуючим секцією хімічних досліджень Одеського ІНСЕ(Інститут науково-судової експертизи).

Марія Лук'янівна Мороз (1906 - 1980)

Надія Йосипівна Мороз (28.09.1926 - 09.10.2012)

Василь Павлович Окара (17.03.1922 - 31.01.1996)

Е.І. Озецький. З колекції А.О. Дроздовського.

Австрійський підданий Емілій Іванович Озецький переїхав до Одеси у першій половині 1880-х років. 30 березня(11 квітня) 1884 року після повного випробування у Випробувальному комітеті Одеського навчального округу одержав свідоцтво на звання учителя гімназії з правом викладання німецької мови. Спочатку з 8(20) вересня 1884 року він працюва у Аккерманській промисловій гімназії, а з 1(13) серпня 1888 року Е.І. Озецький призначений штатним викладачем німецької мови в Одеській 2-й гімназії. З того ж часу він викладав паралельно і у Одеському комерційному училищі.

АКОГ на 1889 р.
Озецький одружився ще у 1875 році. Разом з дружиною Августиною Маврикіївною виховував 5 дітей: Софію, Віру, Зінаїду, Емілія, та Володимира.

Емілій Іванович був автором підручника «Синтаксис», за яким навчалися у 3-6 класах.

Цікаві спогади залишив про викладача Озецького один із його учнів. Вони були опубліковані у статті А.Л. Яворській "Школа моя называлась...": 

"Бабеля можно было нередко видеть с книгами Расина, Корнеля, Мольера, а на уроках, когда это было возможно, он писал что-то по-французски, выполняя задания своего домашнего учителя. Наиболее удобны для этого были уроки немецкого языка. Неrr Озецкий был близорук и обыкновенно вел свой урок, сидя на кафедре и не замечая, что делается на партах. Бабель на его уроках работал до самозабвения над французским языком. Заканчивая свою работу, он вдруг издавал громко какой-то звук – знак не то удовлетворения, не то удовольствия. Озецкий всегда в этих случаях, обращаясь к Бабелю (он называл его Бабыл), произносил одну из двух фраз: «Бабыл, machen Sie keine faule Witzen!» или «Aber, Бабыл, sind Sie verruckt?» («Оставьте свои плоские шутки», «Вы что, с ума сошли?»)».

Джерело

На 1913 рік сім'я Озецьких проживала за адресою Лютеранський провулок, 4.

"Вся Одесса" на 1914 р.

На 1916 р. Е.І. Озецький все також викладав у комерційному училищі. Після 1920 року проживав за тією ж адресою. Можливо, у той період викладач вже вийшов на пенсію.

Помер Емілій Іванович 12 листопада 1928 року від міокардиту.

ДАОО,ф.Р-8085,оп.1,с.658, л.64.

Фотографія А.Крантова, 2023 р.

Августина Маврикіївна померла за 12 років. На момент смерті проживала у будинку на вулиці Манежній,72.

ДАОО,ф.Р-8085, оп.1, с.1786, л.42.

Фотографія А.Крантова, 2023 р.

Донька Софія Емілівна Федчишина викладала у міському парафіяльному чоловічому училищі.

"Вся Одесса"на 1914 р.

Фотографія А.Крантова, 2023 р.

Віра Емілівна Озецька викладала французську мову у 2-й жіночій гімназії(з 01.08.1906) та у гімназії О.В. Кандиби(з 11.01.1908).

Справочник на 1915 год об учебных заведениях Одесского учебного округа и служащих в них".

Фотографія А.Крантова, 2023 р.

Син Володимир Емільйович Озецький навчався дома і мав посвідчення Одеської 2-ї гімназії про знання курсу семи класів від 14(27) червня 1910 року. Наступного року він здав екстерном екзамени на атестат зрілості в 2-й гімназії.

В.Е. Озецький.
Далі Володимир Озецький продовжив навчання в Імператорському Новоросійському університеті (суч.ОНУ) на природничому відділенні фізико-математичного факультету, який закінчив у 1916 році.

В кінці того ж року він навчався на курсах хіміків-інструкторів з газової справи при Комітеті військово-технічної допомоги в Одесі. Протягом наступного року Озецький працював в гідрохімічній лабораторії Союзу міст румунського фронту на посаді завідуючого 4 летучим загоном у м.Одесі та практикантом з проведення аналізів Одеського дослідного поля.

З 1918 по 1927 р. В.Е. Озецький займав посаду хіміка у лабораторії Одеського губздороввідділу. 1920 року він був обраний старшим асистентом по кафедрі фізіологічної хімії ОДМІ(працював там до 1927 р). З 1926 року також почав працювати науковим працівником I розряду по секції хімічних досліджень в Одеському ІНСЕ.

З 1933 по 1941 р. Озецький був завідуючим секції хімічних досліджень Одеського ІНСЕ. Тут він проводив значну науково-педагогічну роботу, виконуючи обов'язки наукового керівника аспірантів, які були прикреплені дойого секції. 2 з його аспірантів(Е.А. Клярфельд і М.Г. Фукс) успішно захістили у 1941 році кандидатські дисертаціїї.

Окрім цього Озецьким було опубліковано кілька наукових праць: "Справа громадянина Терещука Петра"(1937), "Про трупний стрихнін"(1937).

В.Е. Озецький залишився в окупованому румунами місті. У пресі того періоду кілька разів трапляється прізвище Озецького. Можливо, він тоді став професором.

"Одесская газета", №187. - 14 вересня. - 1942.

"Молва", № 94. - 26 березня. - 1943.

Покинув Одесу разом із німцями навесні 1944 року. Але незабаром, він по дурості - як писала одна із співробітниць Одеського ІНСЕ М.Г. Добровольська-Фукс, - повернувся до Одеси, але на работу його ніде не приймали.

Помер 12 жовтня 1970 року.

При написанні цієї біографічної довідки використано матеріал із книги В.О. Комаха "Становлення і розвиток судової експертизи та судово-експертних установ на Півдні України(Одеса, 2002).

Фотографія А. Крантова, 2023 р.

Зінаїда та Емілій, мабуть, були поховані в інших місцях/містах.

Зінаїда Емілівна Озецька(? - ?) викладала німецьку мову у одеських жіночих гімназіях О.В. Александрової(з 03.09.1910) та Ю.А. Соколовой(з 01.01.1905).

"Справочник на 1915 год об учебных заведениях Одесского учебного округа и служащих в них".

Емілій Емільєвич Озецький (24.01.1878 - після 1916) -  Уродженець Херсонської губернії. Освіта: Одеська 2-а гімназія, Імператорський Новоросійський університет (слухав лекції на юридичному факультеті протягом одного півріччя) та Київське військове училище (за 1-м розрядом). Кампанія 1904-1905.

Дружина. 2 сини 1907 та 1909 рр, дочка 1908 р.

На службу вступив нижнім чином – з 28.08.1899. Підпоручик 219-го Юхнівського резервного батальйону (ст.09.08.1900; ВП 13.08.1901) з юнкерів Київського військового училища.  На 1 січня 1909р. - 219-й Юхнівський резервний батальйон, штабс-капітан.

Під час Першої світової війни служив у 184-му піхотному Варшавському полку. 29.05.1916 нагороджений орденом св. Анни ІІІ-го ступеня.

Його син  Володимир Емільович Озецький(1909 - ?) приймав участь у Другій світовій війні.


Пошук інформації щодо інших членів сім'ї поки що триває.

Фотографія А.Крантова, 2023 р.

 

Фотографія А.Крантова, 2023 р.



 

 

Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

Алёна Александровна Меньшагина

Виталий Мурсалович Аликберов.

Борис Борисович Вихров